Один Поет Заслав вірша у Інтернет. Ну, там: «Люблю, молю, Без вас ридаю, як дитя…» Коротше, справжнє почуття. Та тільки він запхав сонета, Зробилась трясця Інтернету. І від Нью-Йорку і до Риму Усі захекались від диму. Так що Поета-небораку Взяла міліція… за руки. Та відпустила, розібравшись в чому суть – Не можуть інтернети ті збагнуть Поета нашого натхнення і діла. А от міліція змогла! |