|
Одна маленькая комашка,
Та, що нагліша од усіх комах,
Тримала в лісі “дах”.
А щоб простіше –
“Дєржала кришу”.
І як наїде хтось на зайчика
Чи мишу,
Комашка та його попише.
Такий собі новий “васалітет” –
Одержує блоха-авторитет
З клієнта мито,
І вже в того не так
Тремтять копита.
Хоча бувало,
Правда з похмілля,
Комашка та крута
Безвинне виріже теля
Або полапає заміжню Антилопу,
Та ліс той був далеко не Європа,
І там сто літ не мали гадок
Хоч про який-небудь порядок,
Та й всякий метод
Має певний брак,
Тож вирішили: хай хоч буде так!
І скоро вже не тільки баранці,
А й лісові отці
Пішли ховатись за блошину спину.
Наприклад, пишуть із Мінфіну:
“Пахане-пане,
Звертаємось до вас
Як патріота.
До нас прийшла зневажливая нота
Від Данії, країна є така,
Вона на ліс наш порчу напуска”.
– Ах ви козли, шнурки!
Чого мовчали?
Чого мені раніш не настучали?
Я падлой буду, Родіну спасу,
І Данію ту нафіг рознесу,
Особєнно за кореша Гамлєта!
Ракету мнє! Ракету!
Читач мій любий, стоп.
Мене дістав Езоп.
Пишу про звірів я,
Пітніючи з натуги.
І так всім ясно, що кругом
Одні бандюги,
Пахани, та “бугри», та шайки.
А ми, як зайчики
От із цієї байки... |
