В нас є мета.
Вона свята.
За ту мету,
Як Віннєту,
Веду орлят:
Ату! Ату!
І ворог пада
Під п’яту,
І стогне гад!
І кров густа,
І січ крута,
І вже ніхто
Не пам’ята,
Де та мета,
Хоча й свята?
Авжеж, свята!
І ось вже потяг наш
Ту-ту,
Нащадок ставить
Нам плиту,
І пише: «Вмерли
За мету
Не зовсім так,
Не зовсім ту...» |
