„Мовчи! Лікуйся і мовчи! Здавай аналізи сечі, На скельце плюй і в животі Носи гидотні препарати, Але ніколи у житті, О, мій нещасний, хворий брате, Не смій у лікаря питати, Що є у того на меті, Коли він стука, дме, згинає. По-перше, він того не знає. По-друге, твій здоровий стан- Це річ настільки ефемерна, Така тонка, така мізерна, Як той невидимий туман, Що піднімається зрання. Рецепт написаний – брехня! Діагноз-взагалі формальність. Непевний крок – і вже летальність, І крапель більше не лічи. Отож, лікуйся і мовчи.....” Так думав молодий гуляка, Що мчав по степу мерседес До свого дядька в Кобиляки, Якого мучив діатез. І мій герой в мені озвався І все згадалося умить: Я так завзято цього року лікувався, Як дай вам Бог, кохана, не хворіть! |