Ян Таксюр

Над Україною гуло:
– Я серед всіх найменше
                                    зло!
Почуйте, місто і село!
Я менше зло! Найменше
                                     зло!

Коли я мав чотири роки,
Я ще не бачив «тягнибоків».
І в шість, і в сім, і вісім років
Не бачив їх – червонооких,
Та інтелектом неглибоких.
Відкрилась істина стара:
Дитинство – найщасливіша пора!

(байка)

Давно-давно
Так, що й не видно,
Коли іще були
Пани та бідні,
Гідні та не гідні,
В одній країні
(Звісно, що не в Україні)
Жив-поживав один Гарант.
Ну, зовні просто франт!
І якось до Гаранта того
Прийшов народ.
Такий убогий!
Голодний! Домівка просто неба!
– От, як нам жить? – питає.
– Томосу вам треба!
– А їсти що?
Немає хліба вдома!
– Кажу ж вам, треба Томос!
– А чим платить за хату?
– Тим самим Томосом.
Які смішні хлоп’ята!

Наснились вчора
Супрун та Могеріні.
Вони робили щось
Мені та Україні.
Уляна каже:
«Ляжуть в могиліні...»
І голосно регочуть
Від спільних почуттів.
Коли прокинувсь,
Весь тремтів.

(елітна пісня)

Чом ти, Томос, не прийшов?
Ми ж тебе чекали –
Депутати, бандюки,
Тобто «радикали».

Та ще й, звісно, президент.
Він чекав щосили,
Бо без тебе проліта –
Крилонька зомліли.

До мільйончика мільйон
Йшли на твій рахунок –
Як приїдеш, Томосюк,
Буде подарунок.

Дай, Джим, на счастье лапу мне!
С.А.Есенин.

Я – еліта України.
Розпродам свій крам
І до Хельсінки полину,
Бо там буде Трамп.

Все скажу (ховатись годі!)
– Дональде, повір,
Небезпечний man Володя.
Ох, і хитрий звір!

Будь уважним, Трампе, друже,
Вір лише мені.
Бо тебе люблю я дуже,
Бачу у ві сні.