Ах, друже, друже,
Любий друже!
Мене давно цікавить дуже,
Ну, звідки це тремтіння нервів,
Коли я бачу десять євро?!
І це бажання немовляти
Від радості, пробачте, сцяти,
Коли десь кажуть: «Єлісєйскіє поля»,
«Брюсель», «Монмартр» і «о-ля-ля!».
І хочеться стегном, як курва, вихиляти,
Взуття чуже схилитись і лизати,
Від щастя щось верзти не до пуття…
Як звуть оці мізерні почуття?
Оці нікчемні «чуйства»?
І раптом здалеку – луна, мов з забуття:
«Холуйство! Холуйство! Холуйство!»

В ніч на свято, на Трьохріччя,
Як Майдан наш переміг,
Сон побачив я незвичний
І тяжкий неначе гріх.

Снилось, що три роки тому
В нас нічого не було.
Що сиджу я ніби вдома,
За вікном моє село.

Подробнее...

(ЧАСТИНА ДРУГА)

1.

В країні Саливонії
Стаття в Основному Законі є:
Давати строк чималий
Кожному, хто скаже,
Що покращення не наступало.
І така, знаєте, стоїть
По всій Саливонії тиша,
Що чутно, як скребеться в коморі
Голодна, але усім задоволена миша.

Подробнее...

(з циклу «Неоднозначність»)

– Скажіть-но, друже,
А Гітлер був хороший чоловік?
– Ну, так категорично я не звик,
І якось примітивно це, пробачте.
Бо постать ця була неоднозначна.
– Тобто були контексти?
– Авжеж, і Гітлер мав причини
Себе не зовсім адекватно вести.
Образив хтось його, можливо,
А був Адольф такий тонкий,
Такий вразливий!
Скоріше кривдника його
Судить ми маєм право.
До того ж з ним поважні люди
Мали справу.

Подробнее...

Жозе Мануел Баррозу та Штефан Фюле – надзвичайно впливові європейські діячі.

Прим. автора.

Приснилася мені одна частина тіла.
Велика, гарна, біла,                      
До неї рима є відома всім – «Європа».
І раптом, як то кажуть, опа!
Ота частина тіла
Від мене поцілунку захотіла.
Ти, каже, симпатичний вуй,
І мене, симпатичну, поцілуй.
Тут я обурився: «Яке ж ти маєш право?
Чи в нас не правова держава?
Чи ти мене тримаєш за холопа,
Чи темного, пробачте, ефіопа?»
А та мені спокійно так: «Європа –
Моя кума.
У мене там зв’язків і друзів тьма.
Баррóзу cаме той, чи Фюлє.
Подам їм знак – візьмуть тебе в ЄС,
А не подам, так дулю».

Подробнее...

Якось надвечір, зморена працею,
Їхала у метро дівчина Настя.
І раптом бачить напис:
«Зроби собі лазерну депіляцію,
І буде тобі щастя!»
– Тільки де ж узяти грошики, –
Задумалася дівонька.
Потім вдома останню гривню
Вигребла з кошика
Та й поголила кінцівоньки.
Сидить, милується, яка тепер в неї врода,
Але щастя чомусь не приходить.
– Де ж те кляте щастя?! –
Гукає обурена Настя,
І порожнього гаманця при цьому мацає.
І раптом – думка! Висока-висока!
Глибока –глибока!
Може щастя – це не тільки лазерна депіляція?..