Люблю я жити толерантно!
Коли усе побарабантно,
Коли живеш неначе в танку,
Сидиш, складаєш хокку, танки…
А навкруги, немов Содом,
Або дурдом.
Але своїм жорстким судом
Я не суджу – не маю права.
Нехай хоч підорів орава
Парадами поганить Київ мій.
Нехай хоч стародавній змій
На берег вийде із Дніпра.
Я не кричатиму «ура!»,
Але й обуритись не буде жодних спроб.
Бо я з Європи, і не гомофоб.
Хоча буває, припече,
І так би врізав між очей
Якомусь пану десь у банку…
Але кажу собі:
«Не толерантно це, Степанку!».
І тільки з люті вирву із землі траву,
Розслаблю галстука, подихаю
І знов живу.
У мене пес Сірко помер сьогодні на світанку.
Оно лежить.
Щасливий, толерантний!

Слухав я одного барда.
До чого ж співає гарно!
Щось про ліс, про їжачка,
І захопленність така,
І таке в нього натхнення,
Що, забувши сьогодення,
Він полинув у політ,
У далекий, дивний світ.

Подробнее...

Ми революцію плекали,
Вели ми славну боротьбу.
Кидав нам ворог: «Радикали!»
(Бо він не був ще в СБУ).

За нами жирні, наче шкварки,
Пробрались в Раду і Кабмін.
А з нас хтось вийшов в олігархи?
Чи у банкіри? Хоч один?

А ми не менші патріоти,
Ніж ті, що зараз при ділах.
Нам панувати теж охота,
І теж ми хочемо бабла.

Нехай горять село, врожаї
І вся Вкраїна у росі!
Хай революція триває,
Бо ще накралися не всі.

У кабінет із написом «Д.Трамп»
Зайшли ми наче в храм.
Молили та вклонялись,
А божество всміхалось.
Не подало ні звуку,
Але потисло руку.
О, фантастична, світла мить!
Тепер не можу руку мить.
А втім, не митиму й лице, 
Бо є на ньому…ну, оце…
(Блищить, як бампер «Форда»)
Згадав! На ньому – гордість.

Ми пишались! Ми пишались!
Що іще нам залишалось?

Ми пишатися втомились…
Йой! Невже ми помилились?

Раптом стукають у хату:
Встати струнко! Всім пишатись!

1.

Ми устали рано,
Порвали кайдани.

2.

Порвали кайдани,
Та впали в оману.

3.

А жити в омані,
На вічнім "майдані" – 
Не треба й кайданів...