Ян Таксюр

Піднявся вчора на Говерлу.
І так поперло!
Так поперло!
Хоч не ковтав, не нюхав,
Не курив траву.
Та на вершині
Я побачив наяву,
Що, дійсно, ми найкращі в світі!
Що всі рекорди нами перекриті!
А десь внизу, як таргани,
Америка, Європа і Китай…
Дізнайся, рідний край!
Патріотизм – то найкрутіший кайф.

Як помру, ховайте, милі,
Без шуму та овацій.
З плюшкою на могилі,
З пропелером в сраці.

Щоб дивився я з вершини
На Дніпрові хвилі,
І бачив, як з України
Летить Саакашвілі…

Зустрів Миколу нещодавно
В лісі я.
Ну, сіли поруч,
Випили на пні.
– А що за штука то
Венеціанськая комісія?
Не знаєш, Колю?
Той признався:
– Ні.
І вирішили з кумом
Одностайно ми
(Це плід роботи нашого ума)
Якщо обидва ми
Комісії не знаємо –
Нема її! Та і Венеції нема.

Де тихенький вітер
Верби в річку клонить,
Там гуляли вранці
Аж чотири клони.
Ой, не пили клони
Віскі-самогону,
Ой, не мали клони
Яхти чи айфону,
Ой не вміли клони
Продавать закони.
Як підуть, Марусю,
В Раду перегони,
В нас одна надія –
Депутати-клони…

Положнянство – акушерство.
Пупорізка – акушерка.
Летовище – аэродром.

З словника новітньої української мови.

– Гвинтокрил чи геліко́птер?! –
Закричав я на летовищі.
–    Ой, рятуйте мене, хлопці,
У тяжкому я становищі!
Раптом каже досить різко
Всім знайома акушерка:
– Та для мене краще вмерти,
Аніж зватись пупорізка!
Ох, трекляте положнянство!
Маю гріх перед народом –
Прийняла того урода,
Що почав перекладанство…

Я голос чув у горах,
Мабуть, віщий.
Як грім, він запитав:
«Навіщо?!»
Я озирнувсь на те,
Що ми зробили в ріднім краї,
І чесно відповів:
«Не знаю»