Один нервовий чоловік
(У нього був ще тік)
На гору виліз, плаче,
В груди себе б’є:
– Занапастили ми життя своє!
Дали себе ми обдурити,
Неначе нерозумні діти!
У вуха нам напхали всяку муть,
І ось тепер нас продають…
І так він жалісно волав,
Аж душу нам усім порвав!
Неначе він один розумний,
А ми всі дебіли.
Тоді ми камінцями
Трошечки його побили.
Так, знаєте, одумався,
І тік пройшов (спасибі нашим активістам)
І погляд став прозорий, променистий.
Співа: «Всьо будєт харашо!»,
Коротше, став нормальним єврооптимістом.

В одному лісі
Жили собі зайці та лиси,
Вовки, круки, ведмеді-грізлі,
Коротше, звірі були різні,
Але до уряду чомусь
Там обирали виключно козлів.
І не знаходилось ніяких слів
Чи аргументів для переконання,
Щоб зупинити вічне козлообирання.

Подробнее...

(з циклу «Кошмари»)

Сиджу в садку,
У холодку.
І раптом …йдуть!
Жахливі! Чорні!
– Ви хто?! – питаю.
– Комунальні Реформи!
Я нишком, під ліжко,
Сховався у хаті,
І звідти гукаю:
– Згиньте кляті!

Посвящается Дмитрию Скворцову

Мені приснився Пушкін якось вранці,
Так, ніби на кордоні два здорові бранці
Поета автоматами штовхали в спину,
Мовляв, не пустимо тебе на Україну!

Подробнее...

– Пробачте, я тут підігнав народні маси…
– Пройдіть у касу!

Уколы, ток, припарки…
Никто помочь не смог.
Не стало олигарха –
Больница. Холод. Морг.
Потом друзья и дамы,
Знакомое ворьё,
Собравшись возле ямы,
Шептали: «Ё-моё!
Вот, кажется, вчера лишь
Творили дерибан,
Да как же так, товарищ?
Куда же ты, Вован?»
Умерший, молча, слушал
Убогие слова.
Они терзали душу,
Душа была жива...

Подробнее...