Ян Таксюр

Подражание В.В.Маяковскому

Если президентов избирают,
Значит, это кому-нибудь нужно?
Нет, конечно, не тем,
Кто дрожащими руками
Опускает бюллетень в урну,
В глубине души понимая:
Обманут, обманут, обманут!
Если президентов избирают,
Значит, это нужно кому-то другому,
Невидимому!
Тому, к кому прибежит новоизбранный
И упадёт на колени,
И станет целовать морщинистую руку,
Покрытую рыжеватыми волосками,
И плакать, и умолять, и спрашивать:
– Теперь уже можно? Можно?
И сухая рука с рыжеватыми волосками
И пигментными пятнами
Погладит мокрые от пота
Мальчишеские вихры,
И  невидимая голова
Загадочно покачнётся и ласково шепнёт:
– Yes…

– Іванку, слухай, нашій роті
Наказ прийшов (забудь про мат):
«Пришліть когось із патріотів,
Охороняти гей-парад».

– Чого-чого?! Щоб честь паплюжить
Серед потвор та їх сідниць?!
– Нетолерантно так, мій друже,
Згадай «Партнерство Біарріц».

До того ж маєм предоплату,
Не треба кликати біду.
Так що? Записувати, брате?
– Та добре. Мабуть вже, піду.

– Тут просять ще. Крім охорони.
(Ти підробити легко б зміг)
Когось із наших дать в колону.
В колготках. Краще голубих.

– Менѐ?! Уб’ю! І це не жарти!
Таке казать мені не смій!
– Не гарячкуй. Ось є бюстгальтер.
І розмір, бачу, точно, твій.

Один мужчина
Мав глибокий інтерес –
Качати прес.
Качався він і день, і ніч,
Бо в тому й річ,
Була мета в його житті –
Він мати кубики хотів на животі.
Спочатку щось пішло не так.
Піт проливається, однак,
Залізо той мужчина підійма,
А кубиків нема.
І ось, побачивши ті марні намагання,
Сусід порадив змінити харчування.
Мужчина знову духом запалав,
Відмовився від певних страв –
Яєшні, сала, грецького салату –
І якось вранці з-під халату
(Неначе справжнє диво)
З’явились кубики
Рельєфно та красиво.
Мужчина той зрадів:
– Які ж ви милі, вдалі!
Що ж, недарма в спортивній залі
Провів я стільки днів.

Я знав одного режисера,
Митця кіно –
Він ще в часи СРСРа
Знімав лайно.

А потім в ро̀ки незалежні
Той пан з кіна
Тягнувся в творчості безмежно
Знов до лайна.

Нові ідеї та програми,
А все одно,
Глядач одержує те ж саме –
Його лайно.

І, ніби, все патріотично –
Майдан, війна.
Але на виході вже звичний
Шматок лайна.

Радіє правильний художник –
Життя, мов сон!
Чіпать лайно його не можна,
Бо є закон.

Яку б гидку̀ не зняв картину,
А у вікно
Не може крикнуть Україна:
– Ти зняв лайно!

Хто свисне – вхоплять активісти,
Друзі лайна.
Здається, хлопці, ми вже близько
Тепер до дна.

2021

Гей, містер! Місіс! Ай ем сорі.
Не чують кляті! Хав ар ю?
Тремтить душа, емоцій море,
Зверніть увагу! Ось стою!

На грудях, бачите, веселка,
Не інфікований нічим.
Одна мета – зробити селфі!
Причому селфі із Самим!

Ну, де ви там, панове? Щоб вас!
Уже спитали? Серце мре!
Віддать сказав Полтавську область?
Полтавську область… Хай бере!

2021

– Заспівай мені, Поете,
Про ліси, про поле
І душі високі злети,
І красу довкола!

– Ні, не можу, вибач, друже.
Пта̀шки та мурашки…
Щось мені це все не дуже,
І про душу – важко.

– А тоді про щось небесне,
Рай чи Матір Божу.
– Намагався, якщо чесно,
Але теж не можу.

Серце сповнено до краю,
І щодня сильніше.
Інша музика там грає,
І бентежить інше.