Ян Таксюр

Привіт, хелло, чи як там треба?
(У нас компанія проста)
Та, пане Байдене, не гребуй,
А прочитай цього листа.

Дивились ми із побратимом,
Як ви із Путіним ля-ля.
І, знаєш, з посмішками тими
Ти виглядав, як друг Кремля.

Де лють, погрози чи атаки?
Де твердість в ру̀хах і словах?
Немов якась тендітна Псакі –
Увесь на нервах, на понтах.

Ганьба і сором перед нами!
Потеревенів і утік.
Та ти повинен був зубами
«Північний» гризти той потік!

Їдем, їдем до Європи!
Що нам той кордонний клопіт!
Що нам спека чи потопи,
Сніг, цунамі чи дощі!
Нас чека норвезьке поле,
В Римі продаж пепсі-коли,
Ми здобудем щастя й долю
На городах у Польщ̀і!

Рідні! Любимо безмежно!
Надішлемо хліб, одежі,
Та, дивіться, обережно
Тут поводьтеся без нас.
Зберігайте Незалежність,
Раптом не вчиніть пожежі –
Все нам видно, наче з вежі,
Кожну мить і кожен час.

Йшли літа, минали роки.
Повернулись круглобокі –
Де наш клюб? Де караоке?
А ні міста, ні села!
Край наш де? Ой, горе, горе!
Хто пройшов скрізь, наче мором?
Зветься як той клятий ворог?
А яка ж краса була!

2021.

Один митець жив серед мрій,
І марилось щодня –
Йому кричать:  – Ти, Вась, крутий!
А інші – то фігня!

І бачився чудовий край
Чи, може, островѝ –
Що не скажи, що не заграй,
Всі кажуть: – Геній ви!

– Чарівний хутір! – марить він, –
Духовнеє село,
Де вільно диха сучий син,
Мурло та барахло.

І назива себе Митцем,
Роденом, Фаберже.
І «піпл» хаває оце,
І навіть не ірже.

В блакитнім небі ні хмарини,
І сяє сонце.
Мов наречена, Україна –
Біля віконця.

Вікно широке, видно хату,
Там квіти всюди.
Приходять в хату заглядати
Усякі люди.

Лесбісти, геї, феміністи –
Свободи діти.
Партнери із Європи, звісно.
Всі прагнуть вчити.

Ось німець каже: – Гендер! Гендер!
І мружить очі.
Вкраїни тьопає серденько:
– Заходь, синочок!

Тиран кремлёвский всё хитрей.
Невидим, точно газ,
Ведёт себя уж сколько дней,
Как подлый ловелас.

Вздохнёт, моргнёт, «люблю навек»,
А в ЗАГС – потух запал.
Ведь был бы честный человек,
Давно б уже напал.

2022

Над нами каркали воро̀ны,
Но, как единая семья,
Держали мы тероборону –
Кулеба, Резников и я.

Войскам прокладывая тропы
И подавая всем пример,
Кличко явился к нам в окопы.
– Откуда ты, геройский мэр?

– Да, понимаешь, брат Кулеба,
Искал поближе терминал.
Короче, засмотрелся в небо,
Вдруг поскользнулся и упал.

Но мы обрадовались очень!
Стал шире наш могучий строй.
И это сильно, между прочим,
Дух поддержало боевой.

Потом крепили мы границу,
В гнездо врага вбивали кол.
Потом пришёл главврач больницы
И всех отправил на укол.

2022