yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

Поиск

– Ой, мамо, мамо! Я боюся!
Наснилась Звіробій Маруся!
А поруч ще якась Федина* –
Вони шиплять на Україну,
І лячно глянуть їм у очі!
То відьмаки? Чи привид ночі?
– Ти помиляєшся, дитино,
І та – людина, і та – людина…

*Софія Федина, Звіробій Маруся – депутатка та волонтерка, які відкрито погрожували президентові Зеленському та ображали його.

Було місто мальовниче,
Мальовничий край –
Хати, верби, усе звично,
Зовні, наче рай.
Та летить у місто звістка
Долом, по ярам:
Наші хлопці-активісти
Захопили храм!
Тихо, мирно, не жорстоко,
Почитайте звіт!
Двом бабусям дали в око
І одній в живіт.
В церкву вдерлися, десь, троє
В героїчний час.
І за те усім героям
Видали аванс.
– Ворогів погнали звідси!
(Тут і гімн заграв)
Прощавайте! Помоліться!
В нас багато справ.
Уклонивсь громаді кожний,
Мить – і їх нема!
Та стоїть той храм порожній.
Холод і пітьма.

Подробнее...

Було у мене, хлопці, відчуття:
Усе! Кінець! Немає майбуття!
Вже не потрібна наша боротьба,
Нема, в кого плювать,
Кричать: «Ганьба! Ганьба!»,
Бо ворог кинув патріота,
Наче фрайєра…
Та богу дякую, з’явився сенс життя!
Хоча не богові,
А Формулі Штайнмайєра.

(спогади європейця)

Крокує Києвом парад.
Як кажуть, «никаких преград!»,
Це перемога толерантності forever.
Йдуть мужики в бюстгальтерах рожевих,
У кожного і вуса, і коса.
А навкруги та ж вічная краса!
Дніпро, каштани, Володимирова гірка!
І хоч поліціянт готовий бить по нирках
Того, хто скривдить любителів європ,
В землі копається, як завжди, хлібороб,
В садах плоди невпинно набирають соки,
Річки течуть, і вітер між осоки,
І небо накриває поле й гай.
І так здається, ніби оцей рай
Не похитнуть ні зради, ні паради.
Та це помилка, браття, це обман.
Бо, як пройшов рожевий караван,
Як проповзла блакитная шпана,
Так наче рідний край
Ковтнув шматок лайна…

Написав я прощальнеє слово,
Не цурайтеся слова мого.
Жив на світі історик Петрович –
Мабуть, чули про справи його.

Наганяв на країну він смуток,
В нашу пам’ять залазив щодня.
Та погнали його з інституту –
Отака-то, малята, фігня.

Тож, Петровичу, зникни негайно!
Свої речі скоріш позбирай.
Прощавай, брехунець, прощавай-но!
Відлітай у брехливий свій край.

В тім краю світить чорнеє сонце,
І героєм стають на «айн-цвай»,
Якщо в таборі був охоронцем
Або в Києві був поліцай.

Подробнее...

(підсумки самміту G-20)

Надія наша – містер Дональд Трамп
Сказав про Путіна, що той, «прекрасний хлопець»,
І серце рветься від болісних емоцій,
Ну, де іще шукати друзів нам?

Нема! Нема! Он Меркель вже ковбасить,
Як поруч з нею України син.
Наш Вова їй, виходить, не прекрасний?
У неї Вова в пам’яті один!

А той Макрон вклонився, каже: «Здрасьтє!»
І називає Путіна «месьє».
От так би й крикнув: «Ах, ви, пі..си!»,
Та тільки толерантність не дає.

Що ж нам робить, еліто України?
Кидають нас і «Таймс», і «Парі-матч»…
Усе нормально! Знов країна гине.
А нам лишивсь, як завжди, вічний плач.