Відкрите вікно. Настурції.
Воло̀го дихає сад.
Тихо чита Конституцію
Обранець і депутат.
Рухає кожною рисою,
Око туманить сльоза.
– Як же все гарно написано!
Душею всією – за.
Скільки тут мрій та романтики,
Майбутнє, неначе сон.
Віє від кожного клаптика:
– Я твій закон! Закон!
Зайти б до парла̀менту чистими,
Нія̀ких відкатів, квот.
Не шкурами, не лобістами –
Страждальцями за народ.
Не треба ні гро̀шей, ні слави нам,
І годі творите зле!
Але суворі обставини,
І вічне але… але…
2021.
Колись так буде в ріднім краї…
Не знаю час, не знаю строк.
Та уявіть: дідок вмирає.
Звичайний фастівський дідок.
Стоїть сім’я, до сліз готова –
Старо̀му вже чимало літ.
Чекають на останнє слово,
Онукам, дітям заповіт.
Старий зітхнув: – Як ваша ласка,
Не забувайте про святе.
Завжди носіть ковідну маску
І бережіть ЛГБТ.
– Іване, любий! Що ви, діду?
Але шепоче дідуган:
– Ваші слова – мені обида,
Бо Жанна я, а не Іван.
Що, читачу? Тобі недуже?
Такий фінал тобі не гож?
І я ж про те, мій любий друже.
Як кажуть в Фастові, отож!
2021.
В четвер минулий, після зливи,
Як збірна закінчила гру,
З’явились в мене наративи –
А що воно, не розберу.
Питаю у людей поштиво:
– Ми темні, вбогі та прості.
Ось, гляньте, як вам наративи?
Відповідають: – Щось не ті.
А потім подивились вгору:
– Начальство вирішить, але
З такими буде тобі горе,
Ти заподіяв собі зле.
В душі чекаючи догани,
Іду «нагору». Б’є мандраж.
– Як наративи? – Ой, погано!
А ми, брат, думали, ти наш.
Не знаєм точно, що за диво
(Тепер такого досхочу̀)
Але негарні наративи,
І кепські в тебе перспективи.
Іди! Одержиш директиви…
З тих пір живу я і тремчу.
2021.
Мені приснився Байден серед ночі.
А потім Блінкен, Нуланд, Вашингто̀н.
І ніби я їм щось сказати хочу,
Але не можу. Дивний, тя̀жкий сон.
Високі гості швендяють по хаті
(Зірки сховались, і чорніє ніч)
Сором’язливі, наче винуваті,
Поважні сери колупають піч.
На Байдена дивлюся я не радо,
І голос мій вертається умить:
– Скажи-но, Джо, ти, часом, нас не зрадив?
А він ховає очі та мовчить…
2021
ЖАХ №1
Мені приснилося,
Що я вручав підозру.
Кому? За що?
Та хто зна!
Чому?
Тому що прокурор.
Такий хорро̀р…
ЖАХ №2
На Конституцію підняв я руку
І миттю пережив страшенну муку.
Лише підняв і охнув!
Моя кінцівка всохла.
О, звідки ця суворість у розплаті?
То Конституція була
Американських Штатів!
ЖАХ №3
Кричу в пустелі я:
– Да наш закон? Де право?
І, в решті решт,
Де вся моя держава?
Зелений хтось
Постукав біля скроні:
– Шукай в смартфоні.
ПСИХІЧНА ТРАВМА
Як скажуть десь:
«Прекраснеє минуле» –
Я бачу Нуланд.
НА ПРЕМ'ЄРІ
Чому так нудить від кіно?! –
Ідейно правильне гівно.
СОН НА СВІТАННІ
На Путіна напала «швидка Настя» –
Хоч трохи щастя…
Коли у Раді, наче хворий,
Плює в закон елітний пан,
Зітхаєм хором ми з докором:
– Хіба за це стояв майдан?
В бандюг зростають обороти,
Упав на землю дерібан.
Ховають очі патріоти:
– Невже за це стояв майдан?
Ковід, цинга, недоїдання,
У шафі миша і тарган.
Шепочуть губи запитання:
– За що майдан…за що майдан?
– Я чув, у нас якась мета є,
Та в голові стоїть туман.
– Ой, брате, вже не пам'ятаю…
В пустелі, кажуть, був майдан.
Пройшло сто літ, а може, тища.
Біля вогню сидить шаман:
– Давно-давно, хрін зна навіщо,
Стояв колись якийсь майдан.
2021.