Ян Таксюр

Один мужчина
Мав глибокий інтерес –
Качати прес.
Качався він і день, і ніч,
Бо в тому й річ,
Була мета в його житті –
Він мати кубики хотів на животі.
Спочатку щось пішло не так.
Піт проливається, однак,
Залізо той мужчина підійма,
А кубиків нема.
І ось, побачивши ті марні намагання,
Сусід порадив змінити харчування.
Мужчина знову духом запалав,
Відмовився від певних страв –
Яєшні, сала, грецького салату –
І якось вранці з-під халату
(Неначе справжнє диво)
З’явились кубики
Рельєфно та красиво.
Мужчина той зрадів:
– Які ж ви милі, вдалі!
Що ж, недарма в спортивній залі
Провів я стільки днів.

Я знав одного режисера,
Митця кіно –
Він ще в часи СРСРа
Знімав лайно.

А потім в ро̀ки незалежні
Той пан з кіна
Тягнувся в творчості безмежно
Знов до лайна.

Нові ідеї та програми,
А все одно,
Глядач одержує те ж саме –
Його лайно.

І, ніби, все патріотично –
Майдан, війна.
Але на виході вже звичний
Шматок лайна.

Радіє правильний художник –
Життя, мов сон!
Чіпать лайно його не можна,
Бо є закон.

Яку б гидку̀ не зняв картину,
А у вікно
Не може крикнуть Україна:
– Ти зняв лайно!

Хто свисне – вхоплять активісти,
Друзі лайна.
Здається, хлопці, ми вже близько
Тепер до дна.

2021

Гей, містер! Місіс! Ай ем сорі.
Не чують кляті! Хав ар ю?
Тремтить душа, емоцій море,
Зверніть увагу! Ось стою!

На грудях, бачите, веселка,
Не інфікований нічим.
Одна мета – зробити селфі!
Причому селфі із Самим!

Ну, де ви там, панове? Щоб вас!
Уже спитали? Серце мре!
Віддать сказав Полтавську область?
Полтавську область… Хай бере!

2021

– Заспівай мені, Поете,
Про ліси, про поле
І душі високі злети,
І красу довкола!

– Ні, не можу, вибач, друже.
Пта̀шки та мурашки…
Щось мені це все не дуже,
І про душу – важко.

– А тоді про щось небесне,
Рай чи Матір Божу.
– Намагався, якщо чесно,
Але теж не можу.

Серце сповнено до краю,
І щодня сильніше.
Інша музика там грає,
І бентежить інше.

Привіт, хелло, чи як там треба?
(У нас компанія проста)
Та, пане Байдене, не гребуй,
А прочитай цього листа.

Дивились ми із побратимом,
Як ви із Путіним ля-ля.
І, знаєш, з посмішками тими
Ти виглядав, як друг Кремля.

Де лють, погрози чи атаки?
Де твердість в ру̀хах і словах?
Немов якась тендітна Псакі –
Увесь на нервах, на понтах.

Ганьба і сором перед нами!
Потеревенів і утік.
Та ти повинен був зубами
«Північний» гризти той потік!

Їдем, їдем до Європи!
Що нам той кордонний клопіт!
Що нам спека чи потопи,
Сніг, цунамі чи дощі!
Нас чека норвезьке поле,
В Римі продаж пепсі-коли,
Ми здобудем щастя й долю
На городах у Польщ̀і!

Рідні! Любимо безмежно!
Надішлемо хліб, одежі,
Та, дивіться, обережно
Тут поводьтеся без нас.
Зберігайте Незалежність,
Раптом не вчиніть пожежі –
Все нам видно, наче з вежі,
Кожну мить і кожен час.

Йшли літа, минали роки.
Повернулись круглобокі –
Де наш клюб? Де караоке?
А ні міста, ні села!
Край наш де? Ой, горе, горе!
Хто пройшов скрізь, наче мором?
Зветься як той клятий ворог?
А яка ж краса була!

2021.