Ян Таксюр

Вночі, у сонномі полоні
Побачив, хоч не до кінця…
Сиджу, маленький, на долоні
В само̀го Байдена-отця.

Минули сльози, біль та мука,
І ніжно лине: – How are you?
І я лижу̀ тихенько руку,
А потім з неї щось клюю.

І раптом голос: – Ні! Не треба!
Суворий голос, просто жесть.
– Оці долоні не для тебе,
Занадто вже велика честь.

Відомо навіть немовляті,
Гріхів чимало маєш ти.
Тому, до справжніх демократів
Тобі рости ще і рости!

І, як майбутнього ознака,
Як долі гнів, що не спинить,
До мене руки тягне Псакі…
І я прокинувся умить!

Всім, хто продався за доляри,
Я щиро зичу лиха з лих:
Нехай Пело̀сі, мов примара,
В обіймах вічно душить їх.

2021.

Мой путь по жизни неудобен –
Так в мире решено ином.
Вручён мне дар писать о злобном,
Нелепом, пошлом и смешном.

Писать о происках лукавых,
Смотреть, чтоб враг не искусил…
И часто это не по нраву
Носителям бесовских сил.

И мне шипят лжепатриоты,
Те, что паскудят отчий край:
– Нам не нужна твоя работа!
Давай-ка, лучше уезжай.

Ну что ж, у нас такие беды,
Так тяжко сердцу и уму,
Глядеть невмочь. Но не уеду.
Скажу, панове, почему.

Не стану говорить, что землю,
Где жить дано мне, я люблю.
Любовь ваш разум не приемлет,
Кто любит, тот «слуга Кремлю».

Пані Параска,
Що мешкає в штаті Небраска,
Написала мені в соціальній мерѐжі,
Що любить Україну безмежно
(Фактично, як мати)
І що їй там у Штатах
Важко дивитись,
Як я та мені подібні
Обрали шляхи небезпечні та хибні.
І, хоч на перший погляд,
Ми люди тихі та мирні,
Але Батьківщину штовхаємо в прірву.

В такому ж плані
Один пан, що мешкає в Мілані
І зветься О̀рест,
Написав, що чека на нас горе.
Що ми, українці, повинні схаменутись,
Проявити свідомість,
Створити потужну армію та промисловість,
Працювати на повну віддачу,
А інакше, історія та пан О̀рест
Нас не пробачать.

О, tempora! О, пики!
Летять над країною фріки!
Кричать, верещать,
Кривляються, мов мавпи –
Шукають хайпу.
Для чого?
А на хайпі можна пролізти
Туди, де мандати, зарплати,
Супостати,
І ха̀пати! І хапа̀ти!
Наприклад, прийти до крамниці
І жбурнути у личко дівиці
Гривні.
Або футболістам, зі свистом,
Волати щось дивне:
– Чому це під час тренувань
Не вживається слово «наразі»?
Чи щось інше,
Що теж на голову не налазить.
А потім побігти і, ламаючи нігті,
Продратися до соціального ліфту.
І в нім до вершини летіти,
Туди, де сяє: «Еліта».
Ну, а коли раптом
Прийдуть маленькі діти
І скажуть:
– Тьотю (чи дядю)
Напишить для нас книжку талановиту,
Веселу та гожу!
Воно тільки закліпає очима
Та зашипить сердито…
Бо не може.

2021.

Можливо, пояснити не зумію –
Коли тверезий якось обмаль слів.
Чекаєм дуже ми Варфоломія
У нас в Глевасі (поруч Васильків)

Скоріше прилітайте вже, Всесвятість,
Бо тут щодня вирують чудеса:
Мій кум з кадилом походжа по хаті
І щось комусь кричить у небеса.

Я теж служу, малюючи ікони,
(Святі жовтенькі, небо голубе)
Ми друзів причащаєм самогоном
І церквою вважаємо себе.

Священник наш негарне нам пророчить,
Бо він агент відомий із Москви,
Тож визнати за церкву нас не хоче.
Тепер надія наша – тільки ви.

Бажання наше, мабуть, вам знайоме:
Візьміть під свій високий омофор.
Ну, звісно, краще видати нам томос,
Та гро̀шей мало, кум мій не мажор.

Хоч віримо, що буде так не вічно,
Якщо хрестить почнемо і співать.
Тому, спочатку дайте канонічність
І довідку, що маєм благодать.

А батюшку ворожого здолаєм,
І в органи напишемо листа:
Таким не місце в нашім ріднім краї,
Бо він весь час торочить про Христа.

Не бійтеся, що вас засудять люди –
«Розумних» ми запхаєм до нори.
Якби не удавився пан Іуда,
Він теж якусь би церкву утворив.

Визнання да̀ли ви таким хлоп’ятам,
Що можна буть за тата вже і нам.
(Згорів сарай, нехай горить і хата)
Ласкаво просимо, Всесвятосте, велка̀м!

2021

Відкрите вікно. Настурції.
Воло̀го дихає сад.
Тихо чита Конституцію
Обранець і депутат.

Рухає кожною рисою,
Око туманить сльоза.
– Як же все гарно написано!
Душею всією – за.

Скільки тут мрій та романтики,
Майбутнє, неначе сон.
Віє від кожного клаптика:
– Я твій закон! Закон!

Зайти б до парла̀менту чистими,
Нія̀ких відкатів, квот.
Не шкурами, не лобістами –
Страждальцями за народ.

Не треба ні гро̀шей, ні слави нам,
І годі творите зле!
Але суворі обставини,
І вічне але…  але…

2021.