(байка)

На світі жив один
Диван,
На нім сидів один
Гарант.
Писав укази,
Підписував рахунки.
Диван широкий,
Вищого гатунку,
Терпів усе, бо знав
Обов’язки свої...

Подробнее...

Одна дитинка Божа
В дитинстві була гарна,
Наче рожа.
Росла, всміхалась,
Тішила батьків.
Але, як досягло воно
Десь, тридцяти років,
Зробилося із ним нещастя –
Почало красти.
І крало, крало, крало…
І не якийсь там гаманець
Чи сало,
А цілі галузі, заводи,
Феросплави,
Газети, транші, пароплави.
А далі що?

Подробнее...

(з циклу «Томосіада»)

Я кровожадный,
Я беспощадный,
Я злой разбойник Бармалей!
И мне не надо
Ни мармелада,
Ни шоколада,
А только церквей
И монастырей!

Над Україною гуло:
– Я серед всіх найменше
                                    зло!
Почуйте, місто і село!
Я менше зло! Найменше
                                     зло!

Подробнее...

Коли я мав чотири роки,
Я ще не бачив «тягнибоків».
І в шість, і в сім, і вісім років
Не бачив їх – червонооких,
Та інтелектом неглибоких.
Відкрилась істина стара:
Дитинство – найщасливіша пора!

(байка)

Давно-давно
Так, що й не видно,
Коли іще були
Пани та бідні,
Гідні та не гідні,
В одній країні
(Звісно, що не в Україні)
Жив-поживав один Гарант.
Ну, зовні просто франт!
І якось до Гаранта того
Прийшов народ.
Такий убогий!
Голодний! Домівка просто неба!
– От, як нам жить? – питає.
– Томосу вам треба!
– А їсти що?
Немає хліба вдома!
– Кажу ж вам, треба Томос!
– А чим платить за хату?
– Тим самим Томосом.
Які смішні хлоп’ята!

Подробнее...