Казала тітка Ганна:
– У мене бог в душі!
Сама я бездоганна –  
Присвячуйте вірші!

Казав айтішник Вася:
– В душі у мене теж
Мій бог живе прекрасний.
Я радісний без меж!

Казав Степан-учений:
– Здивую вас обох,
Бо мешкає і в мене
В душі прикольний бог!

– Давайте, – каже Стьопа, –
На лихо ворогів,
Покажемо Європі
Отих своїх богів!

Подробнее...

Константинопольский патриарх Варфоломей заявил, что, согласно подписанному им распоряжению, Украинской Православной Церкви больше не существует. И что Предстоятеля канонической Церкви, Блаженнейшего митрополита Онуфрия, он лишь «терпит» на земле Украины.

Колись писали б вам «Всесвятість».
Та час минув, і важко нам.
От як тепер до вас звертатись?
Можливо, «хай» або «салям».

Поштивість мали ми, як в сина,
А нині, ось, глузливий тон.
Чому? Вам скаже Україна,
А не патрон ваш – Вашингтон.

Чимало днів облудним словом
(Ніби розкол то вже не гріх)
Ви Церкву нищили Христову.
Тож, залишились біль та сміх.

Подробнее...

Зворотна сторона медалі –
Поета туга не мине.
На світі є читач Віталік,
Читає завжди він мене.

Щось напишу вночі від серця,
В мережі запущу зрання –
Віталік миттю відгукнеться
І запита: «Шо за фігня?»

Поема про народне горе
Чи пісня, що бентежить кров –
Суддя з Віталіка суворий:
«Шо за фігня?» – карбує знов.

Віталю, милий, хто ти? Де ти?
Давно між нами є зв’язок.
Твої безжальнії коменти,
Неначе пляма чи плювок.

Подробнее...

До рук ми взяли арматуру,
Щоб захистить свою культуру!
У нас культура дуже файна –
Це наша думка одностайна.
Але її не любить ворог,
І може вкрасти, нам на горе.
Тож, берегти культуру-цяцю –
То наш обов’язок і праця.

От вчора ми зустріли дядю:
«Скажите, – каже, – Бога ради,
Что здесь за край? Укра̀йна это?
Как-будто стало меньше света!
Сады цветут и есть левады,
Но ходят странные парады –
Пустые очи, души, лица,
Мой дух в краю родном томится…»

В руках ми стисли арматуру:
«Ти чьо? Наїхав на культуру?
Сюди іди-но, дядьку милий!»
Коротше, добре пригостили!
Оно, лежить тепер без руху.
Ну, як? Полегше стало з духом?
З кишені витягнули ксиву,
А там ім’я стояло – диво!
Тверезий, хлопці, я, їй богу.
У ксиві пишуть, тіпа, Гоголь…

2020.

Такий в нас край! І кожна хата
(Живемо в місті чи в селі)
З дитинства звикла поважати
Наставників та вчителів.

Ми віримо: в них розум краще,
А в нас – маленької ціни.
І хоч в городі работящі,
Та жити треба, як вони.

Як Джонні, Майкл, Сем чи Біллі!
І ось вже, мудрий, як Платон,
Новий наставник на кобилі
Ковбоєм їде в Вашингтон.

І ми радіємо, як за̀вжди:
Ото вже справжній демократ!
І Україні друг він справжній –
Гукнемо: «Будьмо!» та «Віват!»

Подробнее...

Позабыв осторожности средства,
В результате случайного секса
Ощутила беременность Галя.
Что же далее? Далее?
Далее стал ребёнок расти в её чреве,
Словно бархатный персик на древе.
Ручки, ножки. Мальчишечка милый
Наливается жизненной силой.
Что же дальше? А дальше больница.
Доктор в маске. Железная спица,
Как палач, проникающий в чрево.
Мёртвый персик срывается с древа.
Покидает Галина больницу,
Дня четыре неважно ей спится,
А потом всё в ажуре, в ажуре!
Всё в гламуре, амуре и дури.
Вновь кайфово, хайпово, экстазно,
Снова ярко и разнообразно…

2020.