yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

Поиск

Написав я прощальнеє слово,
Не цурайтеся слова мого.
Жив на світі історик Петрович –
Мабуть, чули про справи його.

Наганяв на країну він смуток,
В нашу пам’ять залазив щодня.
Та погнали його з інституту –
Отака-то, малята, фігня.

Тож, Петровичу, зникни негайно!
Свої речі скоріш позбирай.
Прощавай, брехунець, прощавай-но!
Відлітай у брехливий свій край.

В тім краю світить чорнеє сонце,
І героєм стають на «айн-цвай»,
Якщо в таборі був охоронцем
Або в Києві був поліцай.

Подробнее...

(підсумки самміту G-20)

Надія наша – містер Дональд Трамп
Сказав про Путіна, що той, «прекрасний хлопець»,
І серце рветься від болісних емоцій,
Ну, де іще шукати друзів нам?

Нема! Нема! Он Меркель вже ковбасить,
Як поруч з нею України син.
Наш Вова їй, виходить, не прекрасний?
У неї Вова в пам’яті один!

А той Макрон вклонився, каже: «Здрасьтє!»
І називає Путіна «месьє».
От так би й крикнув: «Ах, ви, пі..си!»,
Та тільки толерантність не дає.

Що ж нам робить, еліто України?
Кидають нас і «Таймс», і «Парі-матч»…
Усе нормально! Знов країна гине.
А нам лишивсь, як завжди, вічний плач.

Привіт тобі, минула владо
З нудотним присмаком «Рошен»!
Ти якось дивишся не радо,
І біль в очах: «Невже? Невже?
Народик мій, собі на горе,
Забувши нас, так низько впав,
Що комедійного актора
Чомусь на виборах обрав?»
Панове! Владні, шоколадні,
Народолюбні (взяв в лапки)
Такі сьогодні безпорадні,
Ви теж актори! Ще й які!
Майстри підробки, імітацій –
Держава! Нація! Майдан! –
Набудували декорацій
І нас загнали в балаган.
І там нам грали в «патріотів»
Високомовно, без душі.
Хоч в серці вашім інший клопіт:
Ви всі, по суті, торгаші.
Що вам народ? Вкраїна-мати?
Обманний напустивши дим,
Ви здатні тільки грабувати,
Але співать при цьому гімн.

Подробнее...

Один пацан (в житті ні бе, ні ме)
Шукав у барі бармена посаду.
Та якось переплутав резюме –
І раптом він пройшов в Верховну Раду.

Спочатку, бідний, знітився. Що? Як?
Збагнуть хотів діяльності основи.
Але почув: «Не смикайся, чувак!
У нас тут в Раді  більшість випадкових»

І скоро хлопець той, здолавши страх,
На кнопки вправно тиснув прямо зранку,
У спікера читаючи в очах
Усі бажання, примхи, забаганки.

Лише одне бентежило весь час
(І навіть в день пристойної зарплати)
«Невже це все? Чи є іще якась
Мета у мене, як у депутата?»

Подробнее...

Потягом, паромами,
Як ті чумаки,
Їхали за томосом
Наші чуваки.

Видали їм томоса –
В скринці діамант.
– Буде по закону вам
Турок, наче пан!

Повертались радісні,
В золотім купе.
Хто смачненьких крабів їсть,
Хто собі хропе.

Раптом з того томосу,
Зверху – кап-кап-кап!
Налякались хлопчики,
Припинився храп.

Подробнее...

Не розпускай нас, любий Вова!
Не розпускай!
Хоч ми п’ять літ несли полову,
Тремтів Wi-Fi…

Не вимикай нам мікрофона!
Мов смерть, ігнор.
Нам вчора в Раді снилась зона
І прокурор.

У нас у всіх є ма̀лі діти
І свій гешефт.
Не відганяй нас від корита,
Наш юний шеф!

Багато ми зробили марно,
Так, вибачай!
Дехто з колег у кулуарах
Кричав: «Зіг хайль!»

Та в патріотів і у хворих
Є привілей.
Так що не вздумай, нам на горе,
Мінять коней.

Жорстоким бути, друг Володя,
Ти не звикай!
І годі вже лякать нас! Годі!
Не розпускай!