yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

Поиск

Ми подивилися угору,
А там летить, мов хмара, Сорос!
Яка сумна і вічна story –
Коли читаєш, мучить сором.
Гей, пане Сорос,
Нам на горе,
Навіщо гетьмани-актори?
Займіться кадровим підбором!
Сміється той небесний hòrror:
– О, мій народик! I am sorry!
І укриває землю морок,
І знову сором, сором, сором…

22.05.2020

Одна маленькая бацила
Бацилу іншу полюбила.
Писала пристрастні листи:
«Моя ти зірка! Зайка ти!»
Ще й компліментів повно різних.
Ну, та бацила не залізна –
Побрались, як велить закон,
Бацилок народили міліон,
І розповзлися діточки по Україні…
Тепер пишу цей вірш у карантині.

Мені приснилося, що знов «регіонали»
Гуляють вільно по моїй землі.
Людей частують хлібом, медом, салом,
Радіють кури, вівці та кролі.

І де-не-де димлять уже заводи,
І ро̀дить рясно поле та город.
Але ж вони придурки та уроди!
І кожен з них іще й не патріот!

І бра̀ти нам нічого в них не гоже…
Але, голодний, муки не знесу!
Я без харчів, пробачте, жить не можу,
І я беру ворожу ковбасу!

І я дивлюсь в регіональні очі
Тим, розтреклятим, підлим, не своїм!
І їм! Хоча я зраджувать не хочу!
Ненавиджу! Ненавиджу та їм!

22.07.2020

Міцна і справжня в мене віра,
Що б не здавалось там комусь.
То ж, не страшний коронавірус,
Бо зранку правильно молюсь.

– Нехай китайська та болячка
Нас, патріотів, обмине,
А от сусідам буде лячно!
Прошу, господь, почуй мене.

Хай по ненашим і неправим,
По всіх агентах-ворогах
Зненацька вдарить та отрава!
І по руках! І по ногах!

Нехай їх скрутить, боже милий!
Нехай їх трусить кожну мить!
І хай мерщій ідуть в могилу,
Бо поруч з ними гидко жить.

Отак моливсь я, та на горе,
Промовив поруч хтось: – Облиш!
Ти сам, Іванко, тяжко хворий.
– Коронавірус?! – Ні, страшніш.

І буде проклята країна,
Твоя земля, життя твоє,
Допоки гріх старѝй родинний
Твій край у муках не зблює.

Над Борисполем хмари і тиша.
Гість високий, іще прилітай!
По-ворожому Майкл – то Міша,
А насправді, «Михайлик» ви, Майк.

Вас приймали гостинно і радо,
Щоб приємно проводили час.
Ми вклонємось вам за поради,
Обіцяйте, підтримувать нас!

Не забудьте! Підтримки ми гідні.
Хто сказав, що дійшли до нуля?
Не такі вже, Михайле, ми бідні –
Є народ в нас, і є в нас земля.

З них ще користь ви можете мати –
Мовчазний, непоганий товар.
Та дозвольте і нам грабувати
І читати їм на ніч «Кобзар».

Допомога еліти не зайва,
Ми тримаєм в покорі цей край.
До побачення, любий Михайлик!
На прощання хоч баксика дай.

Всюди, всюди вороженьки!
У дворі та в хаті.
Захопили землю-неньку
І панують кляті!

«Згинуть! Згинуть! – ми чекали, –
Мов роса на сонці»,
А насправді, їх чимало,
В кожному віконці!

Он сміються! І в кватирку
Пхають свої лапи.
– Зникніть, про̀кляті утирки,
Годі панувати!

Раптом зникли! Що це? Диво?
Ворогів немає!
Так приємно і красиво,
Соловей співає.

Подробнее...