Ян Таксюр

(поема)

1.

Такий вже в нас менталітет,
Пробачте, за дурне те слово.
Але як вмре в когось корова,
Так наче дали нам букет.
Чи навпаки –живе хтось краще,
Вночі ридаєм: нащо, нащо
Господь тим гадам помага?..
В суботу раз, після футболу
Зайшов сусіда мій, Микола.
Взяли півлітра, пирога,
А потім ще взяли нівроку.
Аж тут пішла “Фортуна року” –
Телепрограма є така,
Де нам показують еліту.
– Оно кому не слабо жити! –
Сказав Колян. Його рука
На весь екран лягла мов пляма.
І тут між нами сталась драма,
Бо я сказав, що це брехня.
Сусід не любить заперечень,
І він додав ще кілька речень.
Я розмахнувся навмання,
Микола взявся за стілець,
Удар! І вечору кінець.
На крісло впав я, відключився,
І сон такий мені наснився...

Я не тримавсь за поручень в метро.
Я на підпитку ледь не впав на шпали.
Але я знав, що ти мене чекала,
І ніби ззаду хтось встромив перо.
Короче, то кохання врятувало…

– Петренко.
– Дуже неприємно.
– Взаємно.

Чом на серці весело?
Чом світліше дні?
Вибори скінчилися,
Радісно мені!

Потекли струмочечки,
Змили «Так!» і «Ні!» -
Вибори скінчилися,
Радісно мені!

Вчора – на білбордику,
А тепер в багні.
Вибори скінчилися,
Радісно мені...

Ой, а хто ж це скалиться?
І в очах вогні...
Вибори скінчилися,
Лячненько мені!

Це його обрали ми?!
Холодно спині...
Вибори скінчилися,
Муторно мені.

Втім, нема ще голоду,
Я не на війні –
Вибори скінчилися,
Нормальненько мені!

Он Європа – в повіні,
А сусід – в труні!
Вибори скінчилися,
Радісно мені!

(передвиборче, вічне)

Отже, діти, умови завдання.
Дано:
Перший кандидат на висування
(В Раду, сільраду, все одно)
Чесний, скромний, порядний,
Ще й багато чеснот другорядних.
Але немає сенсу їх лічить нам,
Бо це кандидат суто теоретичний.
У житті такі дядечка та тітоньки бувають,
Але їх у нас не висувають.
І кандидат номер два
(Уважненько слухай)
Злодій, продажна шкура,
Збочинець, брехло чи брехуха,
І взагалі, моральний урод.
В задачці питається:
Кого обере український народ?
Якщо ти дав правильну відповідь, дитинко,
Тоді додатково підбери, синку,
(Можна разом з татом)
Коротке влучне слово,
Яким після такого вибору
Треба цей народ називати.

У Сполучених у Штатах
Біля Дому Білого
Танцювали ми завзято,
Бо чекали Білла ми.

Може вийде Білл на ганок,
Скаже: “Добрі хлопці ви!”
І пожертвує за танок
Нашій економіці.

Я стрибав, Петро – в присядку
Ще й крутились дзигами,
Та не йде наш рідний татко –
Не пускає Хілларі.

Ось нарешті вийшов батько
Ще й з двома міністрами.
“Ви стрибали, –  каже, – хвацько,
Тільки щось невисоко”.

Як почали ми стрибати!
Мов козли, газонами!
Налякалися солдати
В штабі Пентагоновім.