Ян Таксюр

Я добре знаю свій народ,
Бо я поет-народознавець.
Я маю хист і маю право
Вказати точно, де народ,
А де – підробка чи примара.
Буває вийде в окулярах
Якесь опудало чуже
І каже: «мілая погода!»,
Такую погань до народу
Не віднесу, бо бачу вже
В очах заморські витребеньки;
А мій народ простий, рідненький!
От вчора він зустрівсь мені:
Сидить, всміхається, радіє.
«Ну, як?»,  – питаю. – «Та надію
В душі плекаю ночі й дні,
Що просвітить мене прийдете,
Голубчик, панночку, поете!»…
І заспівав, аж загуло,
І став навприсядки стрибати.
Оце – народ! А не мурло,
Пихате, хитре, бородате.
І ще одна прикмета є,
Щоб знать, народ це чи потвора:
Народ мої вивчає твори,
А «не народ» на них плює.

На березі Славути,
Як той міфічний Пан,
У “Рібоки” обутий,
Сидів козак Степан.

Ковтнувши “Пепсі-коли”
І мріючи про “лав”,
Він кульку “Стиморолу”
Із рота випускав.

А поруч десь Галина,
Що в ранчо з ним жиє,
Лежить і вже годину
Гамбургера жує.

А діти рано вранці,
Іще серед імли,
Поклавши “Снікерс” в ранці,
До коледжу пішли.

Ой, погано бачать очі,
Та серце завзяте!
Заспівать вам, хлопці, хочу
Про начальство кляте.
Там корупції досхочу
І брехні, і бруду!..
Та боюсь мене замочать –
Тож співать не буду.

Мені приснився дивний сон,
Що їсть мацу УНА-УНСО…

***

Ти вранці зняла макіяж…
А от лякати на фіга ж?!

Питає якось Друзь в Бурди:
– Ти не пригадуєш, куди,
Як хочеш їсти класти хліб?
Бо я не їв вже десять діб…
І простогнав Бурда Борис:
– На світі знаю все наскрізь.
А от про хліб вже котрий том
Мовчать  Брокгауз та Ефрон.
І вмерли Друзь, а з ним Бурда –
Жорстока гра «Что? Где? Когда?».

*Ворошилов В.Я. – создатель телеигры «Что? Где? Когда?». А.Друзь и Б.Бурда – самые известные участники игры.

Весна! Бруньки набрякли до нестями!
Блищать калюжі, вітер дме з ріки…
Та як згадаю, що в Московії теж саме,
Так поламав би і дерева, і бруньки!