(випадок під час депутатських канікул)

В листях пальми, на Гавайях,
Наче той примат,
В дранім галстуку стрибає
Рідний депутат.

Він хапається за гілку
І гойда, гойда...
Рік тому зробив помилку,
І прийшла біда.

Був круїз «Нью-Йорк-Тараща»,
Білий пароплав.
Сам пішов гулять у хащу,
Та і заблукав.

І тепер, брудне та дике,
Розгриза кокос.
Не впізнав би його спікер
Та партійний босс.

Подробнее...

Летіла якось
Частка пі-мезон,
А їй назустріч –
Частка мі-мезон.
– Привіт! Як звешся?
– Хаїм Шнеєрсон.
А ти, мій милий?
– Беня Ліберзон!
В які б глибини
Розум не спромігся зазирнуть,
Євреї там уже живуть.

День був тихий, небо ясне,
В рідній стороні
Лицар мужній та прекрасний
Їхав на коні.
Раптом плач і голос ніжний
Рветься із грудей.
А навкруг, що дивовижно,
Жодного з людей.
- Хто це плаче, - каже лицар,
- Вийди! Де ти є?
І дозволь хоч подивиться
На лице твоє!
- Ой, не можу! Горе, горе,
В серці сум без меж!
Я тепер така потвора,
Стрінеш – утечеш...
- Не втечу! Одвіку, люба,
Я не відступав.
Раптом вийшла із-за дуба,
Глянув лицар. Впав.
Потім каже: - Сиротино!
Як твоє ім’я?
- Конституція Вкраїни!
Так, це, дядьку, я.

Подробнее...

На дубі пташечка тріщала,
В кущах дитинка верещала.
Мабуть, підкинуте, Василько або Надя...
Я нахилився з відчуттям біди.
І чую раптом: "Чьо тє, дядя?
Ішов кудись, ну так іди!"

Я бачив сон, що від Карпат і до Уралу
Лише ми з Галею – останні натурали,
А інші всі мільйони – то педрила.
В колготках йдуть на нас!
Ось, падли, оточили!           
Регочуть розмальованії рила…
Прокинувсь і подумав:
«Бачив в сраці я
З європами такі Асоціації!»

После долгих и беспощадных реконструкций Майдана в 2001году здесь появились: скульптурная композиция «Кий, Щек, Хорив и Лыбедь», лошадь с Мамаем и колонна с фигурой девушки, символизирующей независимость Украины (в просторечии — «Галя»)

Из газет недавнего прошлого.

На той оновлений Майдан
Я більше не піду гуляти:
Де на стовпі Вкраїна-мати,
Сумний козацький отаман
Десь біля «Конси» слуха Шнітке.
Йому й кобилі Шнітке гидке.
А поруч із братами – Кий,
Неначе велетень якийсь
Присів і справив певне діло…
І все, пардон, закам’яніло.
Це – стиль, він в душу міста вліз,
Я назву дав йому – «жлобізм».