(з циклу «Таємниці рідного краю»)

Питаю якось в кума:
– Як думаєш, чому обіцяний прорив
Не наступив,
І зубожіє день у день народ?
А він почервонів, сопе і каже:
– Ти не патріот.
Питаю якось в кума:
– Як думаєш, а може, ми стрибали марно,
І ті, кого обрали ми, не зовсім гарні,
А цей, наприклад, взагалі злодюга та урод?
А він заплющив очі, весь побілів та й каже:
– Ти не патріот.
Питаю якось в кума:
– Як думаєш, кумасю милий,
А може, нас, по ходу, обдурили?
І ми, як лошенята, і не туди, і не за тим пішли?
І от сапаємо тепер чужий город?
А він обидва вуха затулив,
І каже вперто і крізь зуби:
– Ти не патріот.
Панове, загадка така:
Тільки мені здається,
Що хтось з нас ідіот?

Ось народ.
Під синім небом, серед білих хмар
Він крізь час, мов ріка,
Лине і лине…
– Звідки і хто ти, народе гарний?
– З України.
– Де були ви, люди?
Що шукали? Чом зігнулися сумно
Мов колосся під вітром у полі?
– Де були? Та усюди.
Що шукали? Та, мабуть, того,
Чого в світі мало – кращої долі.

Подробнее...

Я голос чув: «Ми прийдем знову,
Злочинний прийде знов режим…»
І раптом входить Янукович,
І йде Азаров поруч з ним.
Стояла ніч. Ще спали півні.
Страшне видіння, голоси:
«Ми підлікуєм нашу гривню,
Дамо за безцінь ковбаси,
І газу буде в нас чимало…».
Так підло вабили мене,
А ще в руках вони тримали
Щось соковите і смачне.

Подробнее...

Я, дівчинонька кирпата,
Закохалася у НАТО.
– НАТО, НАТО, мені в хату
Засилай скоріше свата!
Ой, скажи-но мені НАТО,
Як почну тебе кохати,
Поважати, ублажати,
Нас не будеш убивати?
Усміхнулось мені НАТО,
Заховало всі гармати
І шепоче так грайливо:
– Можливо…

Заспівай мені, Кончіто,
Панна Вурст!
Лине пісня понад світом
З твоїх вуст.
Ти колись мене лякала,
Мов чума,
Був я темний та відсталий,
А дарма.
Є в тобі чарівна сила,
Ще й яка!
Придивлюся, бачу, мила,
Не бридка.
Як в кота хитливі очі?
То ж талант!
Слуха тебе дні і ночі
Мсьє Оланд.

Подробнее...

(маленька поема)

«Під час останньої хвилі мобілізації
на Західній Україні спостерігалося
масове працевлаштування
місцевих жителів у Європі».

З одної доповіді.

Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!

Павло Тичина.

1.

Від вокзалу Міста Лева
Від’їжджав наш друг Степан.
Проводжали вуйко Левко,
Тітка Стефа, кум Роман,
Рідні з Калуша і Стрия.
Повно ящиків, валіз…

Подробнее...