Ян Таксюр

В спекотний день серед дороги
З інфарктом хтось упав, простягши ноги.
Ішов москаль, та відвернувсь погордо,
Єврей пройшов, і теж
Убік звернув свою товстеньку морду.
І тільки добрий галичанин,
Культурою просякнутий львів’янин
(У нас в П’ємонті всі мов самаряни)
Спинивсь, схиливсь і три години
Пояснював, хто ворог України.
А потім – біографію Петлюри та Бандери,
Що Путін знов приніс до нас холєру.
Нещасний хворий смикався,
Хотів повзти додому,
Не встиг…
Одне втішає – помер «свідомим».

Била мене мама
Березовим колом,
Щоб сиділа прямо,
Як прийшла до столу.

Била мене мамця
Металевим тросом,
Щоб не пхала пальці
У гостях до носа.

Де хліба вродили рясно,
Як ідеш к Дніпру,
Там жувала дівка красна
“Орбіт” без цукру.

Ой, жувала гумового,
Бо зубам він друг,
Свіжим подихом зимовим
Дихала навкруг.