Добрий день, Миколо, брате,
Або «Ніколай»!
Кажуть, хочеш завітати
У наш рідний край.
Пишеш, сон тебе замучив:
Сад і луг в траві...
Ностальгія неминуча,
Як живеш в Москві.
Та прошу тебе як Петрик,
Твій браток, рідня,
Все сприймай політкоректно,
А не як свиня.
Як побачиш дім наш гарний,
Не лякайся, Коль,
Поруч пам’ятник, це Карл,
Був такий король.

Подробнее...

Читав я книгу у метро,
Читав я книгу.
На дверях стогнуть: “Ще хоч тро...”
Життя – мов дзига.

Дитинка поруч щось гризе
І носом шмига:
– Мамуню, дядя що везе?
– То, кицю, книга.

Якийсь мужик у піджаку
Плечем задригав:
– Колись я теж купляв таку,
Ну, тіпа, книгу.

– І я купляв! А я читав!
 – Мовчи, ханига!
І було видно – пам’ятав
Народ про книгу.

І я зрадів, бо сам з митців –
Розтала крига!
Є значить сенс писати ці...
Ну, тіпа, книги.

Ішов я полем українським, чистим
Село, тополі, вічний краєвид.
І раптом жінка гарна у намисті,
Та з’ясувалось, то був трансвестит.
Коло ріки зустрів я дві отари,
Ішла скотинка і здіймала пил,
І пастушки пасли вівець на пару,
І кожний з них пишавсь, що зоофіл.
В село зайшов я, і у кожній хаті,
Міцні як воли, горді мов орли,
Свідомі, працьовиті та завзяті,
Різноманітні збоченці жили.
А потім геї, десять чи п'ятнадцять,
(У них в районі був місцевий клюб)
До мене сильно стали залицяться,
Бо з’ясувалось, що я хлопцям люб.
І я тікав, тікав, хоча второпав,
Що досягли ми світлої мети,
Що і у нас нарешті тут Європа…
От, тільки б встигнути від підорів втекти!

На Різдво колядували.
Ой, колядували!
І чого нам добрі люди
Тільки не давали!
Свинини – з Верховини!
Гусятини – з Пирятина!
А одні господарі щедрі
Дали по десять «євро»…
Ну, і ми ж не підкачали!                   
Кричали, волали, танцювали!                   
А нам за те сала, сала, сала!
А в одній хаті
Новенького ноутбука подарували.
Виходить, співали не марно,
Колядували гарно.

Подробнее...

«А если слепой ведёт слепого, то оба упадут в яму».
Матф. 15:14.

«Ленин! Тут и сел старик».
А.Т. Твардовский. «Ленин и печник».

Там, де ліс до траси близько,
За грибами, на пленер
Наш типовий український
Йшов собі пенсіонер.
Сивий дід, підсліпуватий,
Видно, доля нелегка,
Принести у рідну хату
Захотів хоча б грибка.
Бо реформи з кожним часом
Коротили йому вік.
Раптом – мчить авто по трасі.
Стало. Вийшов чоловік.

Подробнее...

Нас кожен день роздягає інфляція.
Ми тепер – найсексуальніша нація!