Ян Таксюр

«Під час урочистої церемонії в Сочі
ганебно не розкрилося олімпійське
кільце. Ця визначна подія викликала
нечуване піднесення в серцях
справжніх патріотів нашого   
телеканалу».

З репортажу «Найчесніших Новин».

Чого ми із кумом так раді?
(Від щастя палає лице)
На Путінській Олімпіяді
Заїло! Заїло кільце!
– Ти бачив? Заїло! Ти бачив? –  
І плакав мій кум-побратим.
– О, як нам всміхнулась удача! –  
І я заридав разом з ним.
Френди в соціальних мережах
Коменти нам шлють без кінця:
«Вітаємо! Горді безмежно!
Якби ще чотири кільця!»...

У кожній жінці є змія.
Так само думаю і я.
Але в тобі, кохана,
Змія така рум’яна,
Така весела і прудка,
Ласкава, ніжна, не бридка,
Що як у лісі стрівся –
Одразу б одружився.
А тут ще, крім зміючки,
Я маю твої ручки
І пару оченяток…
Та за такий додаток
В тобі, голубко мила,
Стерплю і крокодила!

Вдячні мешканці столиці,
Голова хоча й гуде,
Низько хочем уклониться
Галичанам і т.д.
Несвідомі були, звісно,
Ми усе своє життя –
Прибирати звикли місто,
В урну кидати сміття.
Київ був нам наче мати,
І уміли ми ледь-ледь
Біля пам’ятників сцяти
І кричати «Банду геть!».

Стою біля вежі, і думка в мені:
А скільки ж вона передала фігні!

У кожній жінці є краса,
Коли в руках у неї ковбаса,
Котра з любов’ю смажиться для вас.
И в той же час,
Коли у жінки на руках дитя,
То з точки зору вищого буття
Вона прекрасніш в двісті раз
Усіх ковбас.
Коли ж і жінка, і дитя,
І їх краса, і ковбаса
У тебе є,
Благослови життя своє!

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
«Плющі»* народ кудись ведуть…
– Куди ви нас тепер, хлоп’ята?
– Тихенько йдіть і не гудіть!

* Плющ Іван Степанович – Голова Верховної Ради (1991-1994, 2000-2002 р.)