Ян Таксюр

Ще не в мера Україна...

- Мама, а как будет по-украински «козёл отпущения»?
- Цап-відбувайло.
- Тоже красиво…

З народного фольклору

1.

Нам би тільки сала, газу,
І не слухаємо казок.
Зараз, хлопці, удружу,
Казку файну розкажу.
Жив колись король Петренко,
Мав державу чималеньку:
Повно в ній лісів, озер
Та ще й фабрика – «Еклер».
А іще в Петренка дивне
Було дзеркальце чарівне.
То дарунок був Посла
Від Заморського Села.

Один побратим
Мав інтим
З жінкою з Рязані.
І усі львівські пані
Були принижені тим.
Ну, зібралась
Побратимська Рада
І винесла вирок:
За расову зраду,
За невірність нації
Піддати його
Сексуальній депортації.
Тобто вислать в Рязань.
Хай живе там серед Ань,
Тань і Мань.
Хтось нам скаже:
«Покарання суворе».
Так заслужив же, потвора!

На фуршеті якось, в банку,
Де блищать вогні,
Пили ми з Петром до ранку
За підйом гривні́.
Я тягнувся до портвейну,
Петя – до курчат.
Раптом бачу в «оріфлеймах»
Поруч двох дівчат.
Так собі, херсонські леді,
Завдяки ж вину,
Щось таке я в них угледів
І притис одну.
– Як вас звуть, богиня столу?
– Мотря, гран мерсі.
Хоч колись я був Микола,
Коля звали всі.

Нагадай мені, ворожко,
Нагадай смаглява,
Чи побачим щось пригоже
На чолі держави?
Чи то ж виберем для неньки
Чистооких хлопців?
Щоб лице інтелігентне
І хода не жлобська?
І зітхає та ворожка:
-    Сокіл мій настирний!
Набрехать тобі не можу –
То ж ганьба для фірми.
А від правди, мій сердешний,
Заревеш у шапку.
Тож запитуй щось полегше,
Хоч за менші бабки.

У Франкфурті-на-Майні,
Струнка, мов сервілат,
Жила дівчина файна
Гертруда Зундерблат.
А в місті Дюссельдорфі,
Міцний, неначе шнапс,
Хлопчина жив моторний
На ймення Карл-Хайнц.
І доля так бажала,
(А в неї путь крута):
Зустріла Хайнца-Карла
Гертруда молода.
У жаркім ресторані,
Де пахощів туман,
Сардельку їла пані,
А поруч – юний пан.