(вічна трагедія)
По сесійній залі походжають два депутати. Один старого, а другий нового скликання.
СТАРИЙ ДЕПУТАТ
У цій залі ми, юначе,
Засідали. Отут, бачте,
Мікрофон, табло...
МОЛОДИЙ ДЕПУТАТ
А де дають бабло?
СТАРИЙ ДЕПУТАТ
Зачекайте, любий друже,
Депутат спочатку кружить
Містом і селом...
Тихо по стеночке ползают тени,
Снова в ушах начинается звон.
Двое в палате нас: я и Ленин.
Утром был выписан Наполеон.
«Одного разу в мене було враження,
що я сиджу на колінах у Степана
Бандери, і він мене гойдає»
«…Начебто була я членом КПРС.
Кажу вам, плебеї і лакеї,
московські прихвосні,
регіональні найманці! НІ!
Тим, за кого ви намагаєтеся мене
видавати, ніколи не була».
З фантазій відомого українського політика Ірини Ф.
Вечір надходить, втомилася Неня,
Рідна земля засина, мов дитя,
Двоє під ковдрою – Іра та Ленін
(Фотка маленька колишнього вождя).
В сусіда «Лексус» впав з гори.
Ми з цього приводу гуляли тижні три…
Якби ви знали, діячі,
Як нам набридли ваші пики,
І ви, з трибун дурноязикі,
І ви, кудлаті співачі,
Що десь волаєте до ночі,
Вже так намуляли нам очі,
Що ми б сховались залюбки,
Щоб день не бачить ваші рила.
Та ні ж, ви знову, як круки,
Усюди лізете без мила...
Ох, тяжко бачить, як злодюги
Грабують Неньку дні і ночі!
Грошей та їдла в них досхочу,
Будують дачі – першу, другу,
Дівок гребуть мов супермени.
Нестерпно бачить,
Що творять з тобою, Нене,
А головне – без мене!