Ян Таксюр

Один хлопак активний дуже
Серед своїх активних справ
Надвечір мозок свій напружив
І раптом книжку прочитав.

Ну, прочитав собі поета,
Яка загроза для життя?
Але вірші поета Фета,
А це вже, вибачте, стаття.

До того ж, язика не втримав
І, не чекаючи турбот,
Про Фета ляпнув побратимам,
І в результаті мав бойкот.

Сприйня̀ли друзі як образу:
– Ти зрадник нашої мети,
Хоч зрозуміли не одразу,
Що потаємний ворог ти!

Дні стали хлопцеві не милі,
Дві книжки Фетові спалив,
А палітурки обгорілі
Він побратимам пред’явив.

Колись повірив я в «Квартал»!
Та в КВН, та у приколи.
Тепер стою, малий та голий,
І біль, немов дев’ятий вал,
Мене, мало̀го, укрива.
Копійку варті ті слова,
Які почув я на дебатах!
О, смак обману гіркуватий!
Який же я забудькуватий,
Скажу вам більше – дурнуватий!
Навіщо вірив тій брехні?
Хоча, признаюсь: як мені
Якийсь юнак чи муж поштивий
Розкаже чесно, небрехливо,
Що нас чекає новий день,
Я знову кину бюлетень,
І знов плекатиму надію.
Нічого тут уже не вдію,
Це, мабуть, доля вже така.
Хоч знов облом мене чека,
І відчуття, мов душу вкрала
Босота з темного кварталу...

14.05.2020

Колись я був орел, брюнет,
Міцний статурою та тілом,
Усе чогось мені кортіло,
Стрункий, блискучий, мов багнет,
Життя, немов тайфун летіло!
Та якось все відгуркотіло,
Відполихало, відтремтіло –
Короткий та сумний сюжет…
Стою один осиротіло,
А поруч тільки карантин,
Бацил та масок серпантин,
І сам я, наче антитіло.

Ми подивилися угору,
А там летить, мов хмара, Сорос!
Яка сумна і вічна story –
Коли читаєш, мучить сором.
Гей, пане Сорос,
Нам на горе,
Навіщо гетьмани-актори?
Займіться кадровим підбором!
Сміється той небесний hòrror:
– О, мій народик! I am sorry!
І укриває землю морок,
І знову сором, сором, сором…

22.05.2020

Одна маленькая бацила
Бацилу іншу полюбила.
Писала пристрастні листи:
«Моя ти зірка! Зайка ти!»
Ще й компліментів повно різних.
Ну, та бацила не залізна –
Побрались, як велить закон,
Бацилок народили міліон,
І розповзлися діточки по Україні…
Тепер пишу цей вірш у карантині.

Мені приснилося, що знов «регіонали»
Гуляють вільно по моїй землі.
Людей частують хлібом, медом, салом,
Радіють кури, вівці та кролі.

І де-не-де димлять уже заводи,
І ро̀дить рясно поле та город.
Але ж вони придурки та уроди!
І кожен з них іще й не патріот!

І бра̀ти нам нічого в них не гоже…
Але, голодний, муки не знесу!
Я без харчів, пробачте, жить не можу,
І я беру ворожу ковбасу!

І я дивлюсь в регіональні очі
Тим, розтреклятим, підлим, не своїм!
І їм! Хоча я зраджувать не хочу!
Ненавиджу! Ненавиджу та їм!

22.07.2020