Мені приснилося, що Путіна не стало.
Кудись подівсь, чи в космос полетів,
Чи стало зле від вкраденого сала.
І ось сиджу собі на самоті,
Чекаю, що настане процвітання,
Що гривня вскоче вгору, мов орля,
Що геть підуть усі наші страждання,
Що оживе сплюндрована земля.
Бо Путіна ж нема! Усе чудово!
Тепер підйом, прогрес і урожай!
Але печально мукає корова,
І сохне необроблена межа,
І за вікном не йдуть щасливі люди,
І на ТV брехня тих самих пик…
І сумніви мені бентежать груди,
І думи, хоч я думати не звик.
І лячно, що додуматися можу
До страхітливих, зрадницьких речей!
Я прокидаюсь і питаю: «Боже,
До чого сон?». І сльози із очей.

22.05.2020.

Одного разу із Європи
Прийшов еліті нашій лист:
– А покажіть-но, любі хлопці,
Душі своєї справжній зміст.

Чи ви там лібертаріанці?
Чи прогресивні кожну мить?
Коротше, треба африканцю
Кінцівки чорнії помить.

А як ви, дійсно, демократи,
І дух сяга в блакитну вись,
То краще б вам поцілувати
Того чорненького кудись.

У місце, де в Європи рима –
Найбільш дотепний варіант.
Привіт вам із Брюселю, Риму,
Цілуєм ніжно, les enfants!

А що ж еліта? Від образи
Заклякла? Що це за листи?!
Ні! Тільки видала наказа –
Мерщій чорнявого знайти.

Подробнее...

Садок вишневий коло хати.
Город. Старенький ноутбук.
Сім’я вечеря. Батько й мати,
Дочка та зять, малий онук.

Белькоче на столі комп’ютер
Про зраду, Путіна, майдан.
Усі сидять, немов прикуті,
І, мовчки, дивляться в екран.

– Ви злодій, пане! – Я? Та що ви!
Я прочитав увесь «Кобзар»!
О, безкінечний ґвалт ток-шоу!
Холонуть борщ, пиріг, узвар.

Минають роки, дні, години,
Треклята звичка, мов ланцюг.
Навіщо, діти України,
Дивитись про життя бандюг?

Подробнее...

Один хлопак активний дуже
Серед своїх активних справ
Надвечір мозок свій напружив
І раптом книжку прочитав.

Ну, прочитав собі поета,
Яка загроза для життя?
Але вірші поета Фета,
А це вже, вибачте, стаття.

До того ж, язика не втримав
І, не чекаючи турбот,
Про Фета ляпнув побратимам,
І в результаті мав бойкот.

Сприйня̀ли друзі як образу:
– Ти зрадник нашої мети,
Хоч зрозуміли не одразу,
Що потаємний ворог ти!

Дні стали хлопцеві не милі,
Дві книжки Фетові спалив,
А палітурки обгорілі
Він побратимам пред’явив.

Подробнее...

Колись повірив я в «Квартал»!
Та в КВН, та у приколи.
Тепер стою, малий та голий,
І біль, немов дев’ятий вал,
Мене, мало̀го, укрива.
Копійку варті ті слова,
Які почув я на дебатах!
О, смак обману гіркуватий!
Який же я забудькуватий,
Скажу вам більше – дурнуватий!
Навіщо вірив тій брехні?
Хоча, признаюсь: як мені
Якийсь юнак чи муж поштивий
Розкаже чесно, небрехливо,
Що нас чекає новий день,
Я знову кину бюлетень,
І знов плекатиму надію.
Нічого тут уже не вдію,
Це, мабуть, доля вже така.
Хоч знов облом мене чека,
І відчуття, мов душу вкрала
Босота з темного кварталу...

14.05.2020

Колись я був орел, брюнет,
Міцний статурою та тілом,
Усе чогось мені кортіло,
Стрункий, блискучий, мов багнет,
Життя, немов тайфун летіло!
Та якось все відгуркотіло,
Відполихало, відтремтіло –
Короткий та сумний сюжет…
Стою один осиротіло,
А поруч тільки карантин,
Бацил та масок серпантин,
І сам я, наче антитіло.