Один Поет
Заслав вірша у Інтернет.
Ну, там: «Люблю, молю,
Без вас ридаю, як дитя…»
Коротше, справжнє почуття.
Та тільки він запхав сонета,
Зробилась трясця Інтернету.
І від Нью-Йорку і до Риму
Усі захекались від диму.
Так що Поета-небораку
Взяла міліція… за руки.
Та відпустила, розібравшись в чому суть –
Не можуть інтернети ті збагнуть
Поета нашого натхнення і діла.
А от міліція змогла!

(лялькова вистава)

Лялька Моцарт грає на клавесині. Входить лялька Cальєрі, ховаючи за спиною склянку з отрутою.

МОЦАРТ.
Привіт, бездарний друг Cальєрі!
Отруту, мабуть, знов приніс?

САЛЬЄРІ.
Яка отрута! Це – варення.
Вєк клавесину нє відать!

МОЦАРТ.
Ой, не бреши, вже скільки травиш,
Пусте, хоч раз би пронесло!

Подробнее...

Зустрів я у метро Яценюка.
От несподіванка яка!
Хоча дивлюся, ні, не Яценюк.
А так, якийсь…близнюк.
У справжнього Яценюка
В очах суворість є така.
І як кудись приїде він,
Усюди: «Вимагаю змін!
А ні – так, гади,
рознесу вас вщент!
Я ваш майбутній президент!
А ну, устать!
Кричати «будьмо, гей!»…
Як кажуть в Чорнівцях:
«А зохен вей!»

- Мама, а как будет по-украински «козёл отпущения»?
- Цап-відбувайло.
- Тоже красиво…

З народного фольклору

1.

Нам би тільки сала, газу,
І не слухаємо казок.
Зараз, хлопці, удружу,
Казку файну розкажу.
Жив колись король Петренко,
Мав державу чималеньку:
Повно в ній лісів, озер
Та ще й фабрика – «Еклер».
А іще в Петренка дивне
Було дзеркальце чарівне.
То дарунок був Посла
Від Заморського Села.

Подробнее...

Один побратим
Мав інтим
З жінкою з Рязані.
І усі львівські пані
Були принижені тим.
Ну, зібралась
Побратимська Рада
І винесла вирок:
За расову зраду,
За невірність нації
Піддати його
Сексуальній депортації.
Тобто вислать в Рязань.
Хай живе там серед Ань,
Тань і Мань.
Хтось нам скаже:
«Покарання суворе».
Так заслужив же, потвора!